Сон Три сну про своє перебування в інтернеті. Тлумачення сну Три сну про своє перебування в інтернеті

Передісторія першого сну починається з того, що з інтернету зник сайт Записки на манжетах. Твори я встиг завантажити з кешу Рамблера, але недавно вони пропали і з кешей пошукових систем. І ось на форумі Записок на манжетах 2 (точніше в розділі "недоробки") Виникли питання де ж їх можна знайти? Я теж ставив собі такі питання і, то що прочитав на форумі, спонукало мене все таки знайти цей сайт. Виявилося, що в інтернеті є колосальний архів, куди записуються веб-сторінки починаючи з 1996 року. І там зберігся цей сайт. Правда не всі сторінки там записуються, а робиться по якому те вибірковим принципом, але скажімо для сайту Записки на манжетах більшість записалося. Але у мене вже раніше пропадали сторінки на сайтах юзерлайн, рулінет і романтик київ. юа. Тому я відразу ж спробував знайти і ці сторінки і виявилося, що ці сайти збереглися ще краще. Потім довго лазив по цьому архіву, по посиланнях на. Дуже багато интресном для себе відкрив.

І після це приснився мені сон в якому я кілька годин блукаю всередині цього архіву. Знаходжу якісь свої сторінки, інші не можу знайти, дивлюся версії одних і тих же сторінок але в різний час і т. Д. Загалом весь сон у мене перед очима був монітор зі сторінками цього архіву. Там ще є така цікава річ, що якщо власник домену (імені сайту) робить на сайті одну зі сторінок "робот. тхт" і на цій сторінці описує умова, яка не дає роботу архіву записувати сторінки, то таких сторінок нету в архіві. А на якихось сайтах одні сторінки можуть записуватися, інші ні, все залежить від того як записана адреса юрл цього робота. І ось всередині сну я блукав по своїм старим стіхіровскім сторінок знайти які було неможливо просто ввівши нинішня адреса, а тільки старий, причому не з авторської сторінки, оскільки саме на авторські сторінки поставлений робот, а саме потрібно вказувати конкретний стару адресу вірша. Що цікаво, якщо в коментарі на стихире написати стару адресу стіхіровского вірша, то після публікації коментаря адреса сам виявляється виправлений на новий.

Передісторія другого вірша пов’язана з тим, що сайти юзерлайн і рулінет в повному обсязі зникли. І якщо набрати адресу будь-якого з творів, то викидає на титульну сторінку цих сайтів. Але з титульних сторінок видно тільки списки тисяч авторів, а при спробі зайти за цими никам знову викидає на титульну сторінку. У самому ж архіві більшість сторінки записалося і майже всі твори можна переглянути. Але в самому цьому архіві, оскільки записалися не всі твори, то теж іноді викидає на нинішню титульну сторінку. І ось мене так викидало багато разів і навіть сам не знаю чому звернув я увагу на одного учасника Юрій алтайців. Що то думаю він мені вже надокучив на різних сайтах, хоч я на його сторінки і не заходив. І ось натиснув я на його прізвище і виявилося, що на відміну від всіх інших авторів, його твори збереглися і на нинішньому обривки сайту і їх можна прочитати. І тоді я набрав його в поскових системі і. 400000 сайтів. Пішов я за цим посиланням і всюди якийсь неймовірний абсурд, точніше не абсурд в звичайному розумінні, а щось типу генератора посмодернізма, тільки на теми які пов’язані з самим постмодернізмом. І якісь сайти з вільною публікацією і з премодерацією і авторські сайти і соціальні мережі і т. Д.

І потім цілу ніч мені снився сон, що я блукаю по цих сторінках, з одними і тими ж назвами творів, але самі твори не відкриваю. І стало мені в самому сні як то шкода, що я ось намагався, придумував, намагався щось довести читачеві. Багато писав і абсурду і навіть зауми, але намагався завжди це робити по різному і на різних сайтах не дублювати одні й ті ж проіведенія і для кожного сайту вибирати різні концепції. А тут ось так людина склав щось і розтиражували це по тисячам сайтів. І я зрозумів, що сторонній читач не зможе відрізнити це творчість від мого, а швидше за все, мого то він у всьому цьому і не помітить. І можна уявити, що так робить не тільки Юрій алтайців. Зайшов ще уві сні на стіхіровскую сторінку Тетяни Бориневич про яку колись читав коментар, що вона спочатку своїх публікацій тисячами писала коротенькі хвалебні коментарі і вже потім її почали читати і вона розкрутилася.

Після цього я розмірковував кілька днів про природу СЕТЕРАТУРА. У мене змінилася думка і про СЕТЕРАТУРА і про творчість взагалі. Я і раніше бачив СЕТЕРАТУРА як одне гіпертекстуальності твір, а зараз остаточно утвердився в цій картині. І що немає в СЕТЕРАТУРА гірших і кращих творів. І для свого рівнозначного присутності в СЕТЕРАТУРА досить опублікувати якийсь наївний віршик на одному з сайтів і не потрібно навіть ніяких коментарів і читачів. І ці всі оцінки, конкурси, генії, це все ефемерне і дурниця. А якщо людина вважає, що написав щось хороше, то так воно і є. Йому не потрібно вести себе агресивно тиражуючи на мільйон сайтів.

Третій сон пов’язаний з тим, що в процесі всіх цих роздумів я перечитував свої старі коментарі та коментарі мені. А основна частина моїх публікацій припадала на 2001-2004 роки. І ось уві сні мені наснилася якась село, в якій в реальності я ніколи не був. І люди населяють це село – письменники з якими я спілкувався в СЕТЕРАТУРА. Але в реальності я знаю з них тільки трьох осіб. З сну же запам’ятав тільки фрагмент пов’язаний з Ахтаевой, яка пише зовсім ніяке не абсурдне творчість, але з якою я спілкувався на стихире з самого початку і до тепер, хоч і з великими перервами. В реальному житті я з Ахтаевой не спілкувався. І ось хто то уві сні показує на неї пальцем і каже: "Ось Ахтаева ж справжня графоманка, нічого особливого вона в літературі не винайшла". А я відповідаю: "А нічого вже й не потрібно винаходити. Якщо ти сам вважаєш, що твої твори гідні і цікаві хоча б тобі самому, то так воно і є, незалежно від того, схоже це на високу поезію, наївні вірші, абсурд або заумь. Ахтаеву я поважаю. "